Байка про те, як Фарбований Лис став мером
оновлено 17 листопада 2012 20:03 | Ратне, Волинська областьБайка про те, як Фарбований Лис став мером
Ще Іван Франко писав
Про Лиса Микиту,
Як Фарбованим він став
У колір блакиті.
Із тих пір води багато
Спливло, добрі люди,
Та фарбовані звірята
Ще живуть повсюди.
І до нас якось прибилось
Фарбоване диво,
Та й відразу у начальство
Воно захотіло.
І хоч Лис цей не блакитний,
А червоний нині,
Дуже швидко він пропхався
По отій драбині.
І забрався височенько,
Майже біля Лева.
Знахабнів – і замахнувся
На самого мера.
Звірі в лісі всі зраділи -
Й ну допомагати.
«Хай іде хоч у міністри,
Нам – аби лиш з хати!»
І давай його хвалити
Один перед одним.
Сам Фарбований повірив,
Що він таки модний.
Популярний, що й казати,
Бігав скрізь, хвалився.
Ну й народ простий повірив,
На хвальбу купився.
Що вже в лісі всі зраділи,
Що збули заразу.
«Заживем тепер спокійно,
Без біди і сказу».
Бо вже так обрид той Лис,
До усіх чіплявся,
Бігав, нюхав, рив і гриз,
Всяк його боявся.
І за те, що всіх кусав,
Як тая причіпка,
То його народ прозвав-
Фарбований Чіпка.
Ну фарбований, і що?
Зате, яка врода!
І в газеті, аби що –
Скрізь Лисова морда.
Та й красивий, що й казати!
Треба в лісі щось назвати
На свою ж бо честь.
Сам себе так вихваляє,
Шерсть блищить, лосниться.
Але кожен добре знає,
Що то за лисиця!
Ось так байка вам розкаже,
Хто нами керує.
Хто себе у ній впізнає,
Нехай не лютує.
Лис на посаді
В нас про Лиса усі знають,
Що то вже за гарний мер!
Звірі в лісі ще дрімають,
А він встав, хвоста задер -
Й ну по вулицях ганяти
То назад, а то вперед!
Мусить кожен добре знати,
Як працює чесно мер.
Лис є лис – така природа-
Біга, нишпорить, як завше.
Та здалось йому одначе,
Що поваги стало менше.
«Чом це, - думає, - ніде
Не вітають так мене,
Як Ведмедя чи Слона?
Я ж бо є величина!»
І наїхав на Ворону:
«Напиши, мовляв, що я
Збудував оці хороми
Й посадив це також я,
І оте зробив я добре,
А оце – ще краще,
Щоб ніхто і не подумав,
Ніби я ледаще.»
Ще місцина є одна,
В лісі всім відома.
Не одна там звірина
Працювала до темна.
І доросле, і мале
Там трудились справно,
Але мер забув про те
Й заявив недавно:
«В лісі є така краса,
Просто рай та й годі.
Щ о заслуга це моя,
Знають у народі.
Хто не йде, не мине,
Всяк похвалить Лиса.
Це назвали в честь мене,
Бо я там трудився.»
І ще й фото своє – ляп!
Дивіться і знайте!
А народ оте читав
І мовчав, як завше.
Тільки годі нам мовчати
Та сидіти тихо.
Вже пора усім те знати:
То не Лис, а лихо!