Сайт міста Буча

Буча – місто (з 1 січня 2007) обласного значення в Україні, Київської області. До 2007 року Буча була селищем міського типу та була в підпорядкуванні Ірпінської міської ради.

Перша письмова згадка про поселення на території сучасної Бучі припадає на 1630 рік. Вона стосується села Яблунька, яке на той час належало шляхтичу Ю. Лясоті. Дещо більше інформації про Яблуньку вже у XIX столітті. У 1868 році польський поміщик С. Саратовський збудував неподалік села цегельню, а незабаром ще один багатій – Соколовський – відкрив шкіряний завод і водяний млин на річці Буча. До речі, цегли на заводі Саратовського виробляли майже 1,5 мільйона штук і возили її до Києва.

1897 року управитель маєтку поміщика Саратовського Г.Лясковський спорудив перший будинок на території нинішньої Бучі, який зберігся і донині на вулиці Водопровідній. А через рік розпочалося будівництво Києво-Ковельської залізниці (на її спорудженні наполягали військові). Ціни на землю вздовж залізниці почали зростати, і поміщики стали продавати її невеличкими ділянками.

Територія сучасної Бучі, яка завдячує своєю назвою однойменній річці, швидко заселялася. І вже навесні 1902 року її жителі з радістю зустрічали перший потяг з Києва. 1913-го року в селищі вже налічувалося близько 400 будинків на 9-ти вулицях.

Цілюща природа соснового лісу, чисте повітря, здоровий клімат вилікували багатьох людей. Буча – серед населених пунктів віднесених до курортних (до 1996 року на території селища були розташовані та працювали понад 20 оздоровчих таборів). Але вони почали занепадати після того, як Буча перенесла Чорнобильську трагедію та отримала статус зони посиленого радіоекологічного контролю за соціально-економічним фактором.

З початку ХХ століття Буча набула слави гарного місця відпочинку та оздоровлення. Багато знаменитих людей придбали або побудували в селищі свої дачі. Тут вони творили: писали картини, вірші, художні і музичні твори. Це актриса М.Інсарова, художник, педагог і критик М. Мурашко, композитор Л. Ревуцький та багато інших.
Чоловік Інсарової адвокат Неметті перетворив дачу, яку подарував дружині, у райський куточок із садом і маленькими озерцями (збереглися лише їх залишки). Садиба Мурашка також знищена, залишився лише сад, на території якого побудована і функціонує обласна школа інтернат для дітей-сиріт.

1904 року з Петербурга до Києва переїхав Євген Патон і купив заміську дачу в Бучі. До 70-х років тут улітку відпочивала його родина. Потім згідно з рішенням директора Інституту електрозварювання дачу передали науковцям (зараз там міська влада планує розмістити музей історії Бучі).

Із селищем Буча пов’язаний і період життя видатного письменника Михайла Булгакова. Ще 1900 року його батько купив тут у поміщика Красовського дві десятини землі і збудував дачу. Взимку 1918 будинок згорів. Але бучанці пам’ятають про Булгакова. 1991 року на честь 100-річчя з дня народження письменника на місці садиби був відкритий пам’ятний знак Михайлові Булгакову.

Саме в Бучі відбувся як медик видатний науковець, знаний в усьому світі лікар, професор, гідропат В.Камінський. За його рецептами, викладеними в праці „Друг здоров’я”, лікуються й нині. Професор широко застосовував на практиці лікувальні можливості природи і повернув здоров’я тисячам людей.

До Бучі приїжджали на відпочинок, жили і творили Марія Заньковецька, Максим.Рильський, Володимир Сосюра, Дмитро Луценко, Зоя Гайдай та багато-багато інших митців і науковців, яких приваблювала красива природа селища. Нині бучанці увічнили їхню пам’ять у назвах вулиць.

Сьогодення Бучі складне і водночас цікаве.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення» за №3434-IV від 09.02.2006р. Буча набула статусу міста.

У Бучі мешкає близько 30 тисяч чоловік. Коли Буча була селище, то вважалась найбільшим за кількістю населення селищем України.

Нині Буча – великий сучасний масив багатоповерхових будинків і значний приватний сектор. У місті діє п’ять шкіл, одна з яких перша в області українська гімназія, інтернат для дітей-сиріт, 6 дитячих садочків, сучасно облаштована школа мистецтв, 4 бібліотеки, три будинки культури, лікарня, поліклініка, три оздоровчі заклади, які поступово відновлюють свою роботу.

Справжнім подарунком до сторіччя Бучі, яке вона відзначала 2001 року, став сучасний стадіон на 2,5 тисячі місць. Декілька років тому у місті був реконструйований кінотеатр «Акваріус», відкрилася велика кількість нових магазинів, серед яких є й супермаркети.
Статус міста приніс і багато проблем місцевій владі. Розподіл владних функцій між двома містами обласного значення Ірпенем і Бучею не завжди проходив і проходить гладко. Але переважна частина бучанців вважає, що такий собі місцевий суверенітет пішов на користь Бучі. Вона тепер сама розпоряджається своїм місцевим бюджетом і не чекає подачок від Ірпеня на благоустрій чи що інше. Це відобразилося на вигляді міста. Воно стало охайнішим і чистішим. А новобудови з новими дитячими і спортивними майданчиками стали певною окрасою міста.
У Бучі стало традицією відзначати державні та релігійні свята в центрі на новій Київській площі. Гості, які приїжджають у такі дні до Бучі, зазначають, що свята бучанці відзначають як одна велика родина. Хоча згуртувати спільноту, яка приїхала сюди жити з різних куточків колишнього СРСР, дуже непросто. Адже традиції виробляються роками.
Але Буча вже має немало традицій, які вона підживлює і пестить, як молодий яблуневий сад. І цей сад уже не просто квітне, а й щороку дарує свої соковиті плоди.